Тези

• Право на необхідну оборону мають в рівній мірі всі особи, незалежно від професійної або спеціальної підготовки й службове становище
• Заподіяння шкоди в стані крайньої необхідності не є злочином, однак є нюанси, і їх необхідно правильно розуміти
• Перевищення меж крайньої необхідності тягне за собою кримінальну відповідальність лише у випадках умисного заподіяння шкоди
• Об’єктом захисту при крайній необхідності є: життя і особисті блага людини, його права і майно, блага і права інших осіб, блага і цінності громадянського суспільства або держави

Крайня необхідність – це такий збіг обставин, при якому виникла безпосередня небезпека для певного об’єкта, зберегти який можна, лише завдавши шкоди іншій, менш цінною об’єкту.

Інакше кажучи, правомірним вважається заподіяння (при наявності загальної небезпеки) шкоди одним цінностям, що охороняються правом, з метою відвернути шкоду більш значним цінностям, які теж охороняються правом.

Право на необхідну оборону мають в рівній мірі всі особи, незалежно від професійної або спеціальної підготовки й службове становище.

Крайня необхідність відрізняється від необхідної оборони:

• при неї шкоду причиняется нападаючому, як при необхідній обороні, а третім особам, особам, які взагалі не мають ніякого відношення до виниклої небезпеки;
• характером заподіяної шкоди – за крайньої необхідності заподіяна шкода повинна бути менш значним, ніж шкода відвернена, т. е. з допомогою меншого блага охороняється цінніше благо;
• при необхідній обороні дії вважаються правомірними і тоді, коли у особи, яка захищається була можливість уникнути нападу шляхом звернення до органів влади або іншим способом уникнути небезпеки. При крайній необхідності заподіяння шкоди є єдиним порятунком блага.

Заподіяння шкоди в стані крайньої необхідності не є злочином, однак є нюанси, і їх необхідно правильно розуміти

Наведемо для ясності повний текст статті 39 ККУ »

»

Існують нюанси і визначені законом умови дій в разі крайньої необхідності

Перевищення меж крайньої необхідності тягне за собою кримінальну відповідальність лише у випадках умисного заподіяння шкоди.

Частиною 1 ст 39 ККУ передбачено, що ” Не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності “.

Об’єктом захисту при крайній необхідності є: життя і особисті блага людини, його права і майно, блага і права інших осіб, блага і цінності громадянського суспільства або держави

Умови, що визначають правомірність крайньої необхідності:

1. наявність небезпеки заподіяння шкоди об’єкту захисту;
2. небезпека, що виникла повинна бути наявною, дійсною, тобто вона виникла, існує і ще не минула;
3. небезпека повинна бути невідворотною, а її усунути неможливо без заподіяння шкоди іншим цінностям, також охороняються правом;
4. шкода має наноситися так званим третім особам, якщо шкода завдається нападаючому, то вчинене розглядається за правилами про необхідну оборону;
5. особа завдає шкоди, будучи зобов’язаним або вимушеної до цього об’єктивними обставинами;
   заподіяно шкоду повинен бути менше, ніж відвернена шкода.

Джерелом небезпеки, що призводить стан крайньої необхідності, можуть бути

1. стихійні сили природи (гроза, землетрус, пожежа, повінь, гірські лавини, дії джерела підвищеної небезпеки, затоплення);
2. техногенна каіастрофа;
3. суспільно небезпечну поведінку людини (наприклад, створення аварійної ситуації, яка може спричинити тяжкі наслідки);
   фізіологічний стан людини (голод, хвороба і т.п.);
4. напад тварин;
5. збіг обставин, що обумовлює необхідність одночасного виконання певних обов’язків.

Приклад 1 ситуації крайньої необхідності:

При стихійному лиху (пожежі, повені і т.п.) для того, щоб уникнути важких наслідків, доводиться розбирати будови, перекопувати засіяні ділянки і т.п.

Збиток, заподіяний в цих випадках громадянам або організаціям, значно менше, ніж той, який міг би бути заподіяна подальшим поширенням вогню або води.

Приклад 2 ситуації крайньої необхідності:

Водій автомашини, щоб уникнути лобового зіткнення з машиною, яка виїхала на смугу зустрічного руху, різко згортає в сторону і стикається з автомобілями, які стояли біля краю дороги, він діє в стані крайньої необхідності, намагаючись уникнути більш важких наслідків.

Приклад 3 ситуації крайньої необхідності:

Зайнялася квартира, і щоб дістатися до місця, з якого можна робити гасіння (балкон сусідньої квартири), потрібно виламати вхідні двері сусідньої квартири. Але при цьому у пожежників немає підйомних коштів (припустимо, пожежної телескопічною сходів) і в сусідній квартирі немає людей, які могли б відкрити двері. До речі, з цього прикладу можна бачити, що заподіювач шкоди може бути не простий громадянин, а й особа, яка виконує свої службові завдання.

Тому шкода у вигляді пошкодженої двері і є Крайня необхідність.

Небезпека повинна бути дійсною, тобто існувати фактично, а не уявно. Хибність особи щодо дійсного характеру небезпеки не породжує кримінальної відповідальності, якщо людина не усвідомлював і не міг усвідомлювати помилковість свого припущення. Якщо ж особа, допустило помилку, могла усвідомлювати відсутність реальної небезпеки (не виявлено належної обачності), відповідальність повинна наступити за необережний злочин.

Небезпека вважається неминучим, якщо її неможливо було усунути іншим, більш економним способом, крім того, який був застосований в даних конкретних умовах. Отже, крайня необхідність має вважатися в відсутньої, якщо у особи була можливість запобігти загрозі небезпеки без заподіяння шкоди стороннім благ або можна було використовувати менш небезпечний спосіб дій, але особа не використала ні той, ні інший спосіб.

У стані крайньої необхідності шкода завдається третім особам, непричетним до джерела небезпеки (до створення небезпеки). Тому заподіяння шкоди в цьому випадку допускається тільки за умови, що більшої шкоди усувається шляхом заподіяння меншої шкоди. Саме ця обставина виключає суспільну небезпечність і протиправність дій, скоєних в стані крайньої необхідності.